Вже 250 років, як закінчилася темна епоха розвитку цивілізації. Хоч її завершення і забрало з собою більшість населення планети, зараз ті події не згадуються, як трагедія.
Земля - ніби клітина в організмі галактики... І коли люди почали зневажати навколишнє середовище, коли збунтувалися проти природи, коли стало звично думати лише про себе, своє майбутнє, вона застосувала свій "імунітет" проти порушників порядку. Людство, для якого стало звичним пристосовувати все навколо себе для своїх потреб, було змушене поступитися більш сильному гравцю, і поплатитись дорогою ціною.
Ті що залишились, ніби відчули своє призначення, знову відродилося щось первозданне в людській істоті, втрачене крізь віки... Якийсь час панував цілковитий безлад, соціальна структура була повністю розгромлена, проте поступово все стало ставати на свої нові місця, і таким чином утворилася абсолютно нова цивілізація, з новою землею і новим небом. Любов запанувала в серцях людей. Не було необхідності ні в державах, ні в війнах... Не стало ані заздрості, ані злості... Звичайно, думки і характери в людей різні, але ж кожен по своєму правий. Завжди цікаво почути чиюсь неповторну думку, спробувати подивитись на буденні речі з іншої точки зору. Кожен з нас – ніби окремий світ. Повсякчасне усвідомлення такого простого факту дало можливість дуже добре зжитися між собою людям, які раніше не знайшли б спільної мови.
Немає коментарів:
Дописати коментар